Рівень домагань і самооцінки індивіда

Рівень домагань з психологічної точки зору - це прагнення індивіда до поставленої мети, яка, на його думку, повністю відповідає його особистим можливостям і здібностям. Саме поняття було введено в ужиток по службі німецького психолога Левіна, воно визначається двома важливими факторами: боязню невдачі (невиправданість надій) і прагненням до успіху.

За ідеєю рівень домагань - це досить узагальнений характер, властивий кожному індивіду і незалежно від специфіки проявляється в будь-якому виді діяльності. Передбачається, що люди з оптимістичними поглядами на життєві ситуації швидше досягають поставлених завдань, навіть якщо ця мета вимагає максимум зусиль і терпіння. Такі особистості відрізняються наполегливістю, силою духу і вірою в свої сили.

Люди, які весь час сумніваються в своїх уміннях, постійно побоюються провалу і недооцінюють власні можливості, притягують невдачу і неприємності. Перша категорія особистостей схильна не надавати дрібним невдач особливого значення, такий тип вважає все що відбуваються неприємності випадковим збігом обставин. Другий же розглядає негаразди як підтвердження заниженої самооцінки, такі люди щиро вірять в те, що заслуговують її.

Таке значне розходження і є помилкою між реальними можливостями і рівнем домагань, в результаті це призводить до емоційних зривів, девіантної поведінки, підвищеної тривожності, дратівливості і т. д. Висновок один - рівень домагання тісно взаємопов’язаний з самооцінкою і мотивацією досягнення мети. Головні функції самооцінки - визначення пріоритетів та забезпечення стабільності в соціумі. Саме вона дозволяє особистості високо оцінити свої сили в різних областях: фізичний розвиток, сексуальності, професіоналізмі.

У психології виділяють такі рівні самооцінки: низьку, середню і високу. Низька самооцінка може бути адекватною і надто заниженою. Зазвичай такі люди бояться змін, вони консерватори, дуже скромні і безініціативні. Людина з середньою адекватною самооцінкою володіє підприємливістю, ініціативністю і здатністю адаптуватися до нових умов. Завищена самооцінка - теж не завжди добре. Такі люди повністю залежні від думки досвідчених експертів, але часом їх точка зору не збігається з їх власною думкою. І тоді людина втрачає ініціативу, щоб уникнути екстремальних ситуацій.

Для виявлення самооцінки необхідно досліджувати рівень домагань особистості. На нього впливають загальнокультурні, соціальні, індивідуальні фактори. У будь-якому випадку людині потрібно правильно реагувати на зовнішні оцінки, обов’язково враховувати і приймати особистісні цінності, а потім вибудовувати адекватну самооцінку.

У цьому може допомогти спеціально розроблена теорія мотивації для досягнення поставлених цілей. Цей посібник винайшли американські вчені Аткінсон і Макклеланд, які хотіли довести суспільству, що все в руках людини - саме від нашого настрою буде залежати результат. Мотивовані на везіння люди практично завжди домагаються поставлених завдань.

Ф. Хоппе теж придумав методику, яка визначала індивідуальний рівень домагань. Абсолютно всі методики будуються за такою схемою: індивіду на вибір пропонується вибрати фіксовану кількість завдань різного рівня. Всі завдання ранжуються за складністю. Рівень домагання виявляється ступенем складності обраного тестового завдання індивідом і його подальшими діями в залежності від вдалого або невдалого рішення.

Якщо у людини рівень домагань нормальний, то після успішно виконаного завдання він вибирає більш складне, а після невдалого - більш легке. А особистість із заниженим рівнем домагань в разі невдачі зазвичай вибирає або дуже важку, або зовсім легку задачу, щоб реабілітуватися і захистити свою репутацію в очах інших людей. І, нарешті, індивід із завищеним рівнем завжди буде вибирати завдання підвищеної складності.



ЩЕ ПОЧИТАТИ